Як святкують Новий рік в Україні
Новий рік в Україні традиції
«До XIII століття Новий рік в Україні наступав на Явдоху – 14 березня(перше березня за старим стилем. - Авт.). Ще говорили: «Явдоха хвостом махне – сніг повіє». Завжди вважалося, що коли приходить Новий рік, мертва природа починає оживати, рослини розквітають. Ось і виходить, що раніше ми жили у ногу зі східними країнами, де новий рік настає з приходом весни». З XV століття, за історичними відомостями, Новий рік починається з першого вересня за старим стилем, або з 14 вересня за новим. Якраз у день преподобного Семена Стовпника. Однак церковникам довелося докласти чимало зусиль, щоб привчити до нового порядку простолюдинів, які звикли зустрічати Новий рік навесні. Але з 1700 року за указом Петра Новий рік святкують, як і в інших країнах Європи, 1 січня (за юліанським календарем). Однак в Україні аж до радянських часів з куди більшим розмахом святкували Різдво. А Новий рік мало чим відрізнявся від буденних днів.За старим григоріанським календарем Новий рік випадав на 14 січня,Василів день. На цю дату випадало свято землеробства. Звідси і традиція – посівати. Розсипана по будинку пшениця мала стати запорукою гарного врожаю у наступному році. Ще одна традиція цього дня лежить біля витоків відомої приказки: «Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш».
«Вночі у печі варили кашу. Якщо вона виходила наваристою і горщик був повний – рік чекали щасливий, якщо каша пригорала чи горщик тріскався – нічого хорошого це не віщувало».
Новий рік в Україні ХХ століття
На початку ХХ століття Новий Рік не мав великої самостійної ролі, свято вважалося додатком до Різдва. Тоді день народження Ісуса Христа святкували за старим календарем – 25 грудня. Тож і ялинку наряджали саме до Різдва. Щоправда, поставити деревце вдома – було задоволенням не дешевим. Його вартість становила від 10 до 20 рублів. А ще доводилося витратити по 1-2 рублі за скляні іграшки, що на той час було досить дорого. Однак прикрашати ялинку минулорічними іграшками вважалося несмаком. При цьому звичай з деревцем більше прижився в містах, ніж в селах. Церква в 1900 році не радила українцям святкувати Новий Рік і вважала його бісівською гулянкою. А Дід Мороз тоді приходив лише до дітей і без снігурочки. Стіл у містах, зокрема в Одесі, накривали щедро. В меню були засмажені поросята, рябчики, млинці з чорною і червоною ікрою, смажені гусі, пироги з різною начинкою, а також апельсини і ананаси. Запивали все це справжнім французьким шампанським, оскільки "Радянського шампанського" тоді ще не робили. 1 січня вважалося вихідним днем, аби гуляки могли трохи відійти. Хто був багатший, продовжував канікули за кордоном. На той час в Францію чи Італію можна було з'їздити за 100 рублів. З початком СРСР свято Нового року дещо змінилося. Це було єдине не комуністичне свято в країні. 1 січня стало робочим днем, тож "за станок" доводилося йти з похмілля. Відіспатися компартія дозволила лише в 1947 році. У Діда Мороза з'явилася нарешті снігурочка. Однак у своїх вітаннях він обов'язково мав хвалити КПРС. Святкувати українці в містах намагалися поближче до телевізора. Тож наявність "блакитного екрану" в сусідів часом ставав причиною дружби на Новий рік.
