Як раніше святкували Різдво

щедрывки
Новий рік в Україні почали святкувати лише у 1900 роках, а Різдво святкують вже давно, існує багато традицій повязаних з Різдвом.

Як раніше святкували Різдво

Напередодні, у Святвечір, в останній день посту, віруючим не дозволялося ні пити, ні їсти до появи на небі першої зірки, яка символізує народження Христа. Тоді й починається святкова вечеря. До цих пір збереглася традиція ставити на стіл 12 пісних страв – за кількістю апостолів. Причому в окремих регіонах України існує певний порядок приготування і подання на стіл страв. Та й самі страви не зовсім звичайні. Наприклад, на Гуцульщині серед іншого подають варені пироги, картоплю з товченим часником, горох з соняшниковою олією і часником, ячмінну кашу з соняшниковою олією, вершки з квасолею, капустяний розсіл з крупами, пшеничну кашу і варену кукурудзу.

Після вечері кутю не прибирають, а залишають як частування для духів померлих предків.

Сучасним господиням Галина радить не плутати вечерю на Святвечір і сімейну вечерю на Різдво Христове.

«Сьомого числа готують зовсім інші страви, на стіл ідуть усіляка м’ясна смакота: домашня ковбаса, смажене порося, фарширований гусак або качка, млинці, заливна риба».

колядкаА ввечері починалися колядки. Діти з торбами за плечима ходили по хатах, співали пісні, за що й отримували гостинці.

«На Західній Україні більше розвинена традиція колективних колядок: в одну велику компанію збираються і дорослі і діти, готують справжню театралізовану виставу, — розповідає етнограф. — У кожного учасника своя роль: керівник – Береза, латковий – збирає сало і ковбаси, хлібоноша, скарбник, звіздар, дзвонарі, танцюристи, скрипалі. З колядками ходили кілька днів, щоб не обділити увагою жоден двір у поселенні».

Завершує низку різдвяно-новорічних свят Водохреща, 19 січня.
Напередодні відзначається Водохресний святвечір, як і перед Різдвом, на стіл подаються тільки пісні страви, також готується кутя. Вранці всі йдуть за святою водою та купаються в ополонці.

Вважається, що, скупавшись у крижаній воді, людина змиває з себе всі гріхи та хвороби. А свята, намолена вода, може стояти кілька років, залишаючись свіжою. Люди вірять у її чудодійну силу: кроплять водою будинок, дають пити хворим для швидкого одужання.

Парадокс, але цей святий день вважали одним із найкращих для ворожінь. Дівчата вибігали на вулицю і питали ім’я першого зустрічного – саме так, вірили вони, зватиметься і їхній суджений. Або ж кидали перед собою черевик: у який бік вказував носок – звідти і слід чекати нареченого.

Як бачимо, багато традицій уже давно відійшли у минуле, і побачити деякі із них можна тільки у далеких сільських глибинках або ж у штучних умовах – народних етноцентрах і музеях. Втім, озброївшись досвідом наших предків і порадами, навіть у місті цілком можна влаштувати собі свята у найкращих народних традиціях.

У рубриках: Різдво Христове

 

Залиште Ваше привітання: